RSS Feed
Артур Ємельянов
Майже два роки минуло з моменту початку української «Революції гідності», в результаті якої був скинений Віктор Янукович і його політична команда. Однак, не всі його колишні соратники пішли в небуття, багато з них все ще контролюють свої старі «годівниці». Одним з головних «вихованців» режиму Януковича є екс-заступник голови Вищого господарського суду України (ВГСУ) Артур Ємельянов. Цьому типовому представникові «донецьких» дивом вдалося уникнути люстрації в органах юстиції, а на його «темні справи» правоохоронці просто закрили очі. Точніше, закритися цим очам допомогла значна сума, передана «компетентним людям», але про це - пізніше. Для початку розберемося, звідки ж у судовій системі України з'явився Артур Ємельянов.
Блискуча судова кар'єра
Українським ЗМІ Артур Станіславович відомий вже давно. Увагу до своєї персони він залучив стрімким кар'єрним зростанням у судовій сфері. Вперше суддею став у 2000 році в Господарському суді Донецької області. Через 5 років (у 2005), заробивши собі репутацію «правильного» судді, був призначений заступником голови. Кілька років попрацювавши заступником, став главою Госпсуду Донецької області (2010), щоправда, ненадовго. У 2011 році з подачі його головного «подільника», а за сумісництвом тодішнього глави Вищого господарського суду України Віктора Татькова, став головою Господарського суду Києва (2012). Трохи пізніше за поданням Ради суддів господарського суду був рекомендований на посаду заступника голови ВГСУ, на якому працював аж до початку 2014 року. Після «Революції гідності» Ємельянов і Татьков були знижені до звичайних суддів, але їх схеми «корупційного контролю», збудовані роками, нікуди не поділися.
Віктор Татьков (ліворуч) і Артур Ємельянов (праворуч)
Саме тандем Татьков-Ємельянов займався "будівництвом" підконтрольної «сім'ї Януковича» вертикалі господарських судів по всій Україні. Вони зуміли організувати жорстку корупційну систему в підконтрольних їм спеціалізованих арбітражах. За час дії тандему в судову систему було введено більше 500 суддів. У різний час в ЗМІ з'являлися матеріали, що викривають Татькова і Ємельянова в корупційних схемах і протиправній діяльності, однак правоохоронці їх в упор не помічають, або просто не хочуть помічати.
«Чесні» схеми розподілу справ між суддями
Для багатьох українських бізнесменів імена Артура Ємельянова та Віктора Татькова стали синонімами судового свавілля, їхнім самим «хитрим» досягненням стала система розподілу справ між суддями. Суть проста: після направлення справи до конкретного судді, йому пропонували винести по ньому рішення так, як це було необхідно замовнику, якщо ж суддя відмовлявся, розгляд справи переносили на день, коли він у відпустці, а справа автоматично переходила до іншого. Через такі махінації, деякі справи проходили відразу через 5-6 суддів, але в підсумку потрапляли до «розуміючого», який був готовий вирішити його за певну суму. Ці схеми часто використовувалися, щоб узаконити рейдерські захоплення, які були організовані злочинним угрупованням Татькова-Ємельянова. Нерідко до їх послуг вдавалися й інші бізнесмени і олігархи. Ціна вирішення питань найчастіше коливалася в районі декількох мільйонів доларів. З часом, в судовій системі України з'явилося кілька десятків суддів-мільйонерів, які допомагали «тандему», і, відповідно, отримували за це відкати. На сьогоднішній день більшість з них все ще працює на своїх колишніх посадах, адже люстрація їх не торкнулася.
Це не дивно, адже діяльність ОЗГ суддів-рейдерів прикриває надійний дах у Вищій раді юстиції (ВРЮ). Одним з партнерів Артура Ємельянова є чинний член ВРЮ Павло Гречківський. У часи, коли мером Києва був Леонід Черновецький Гречковському при активному сприянні Ємельянову вдалося отримати під свій контроль більше 7,5 гектарів заповідних лісів на Жуковому острові під Києвом. Прокурори довгий час вели запеклу боротьбу з компанією «Сесіль» (власник Гречківський), яка орендувала ті землі, проте фірма зуміла вийти з суду переможцем, зокрема через Артура Ємельянова, який очолював тоді Київський господарський суд.
В результаті, серед своїх колег і не тільки, Ємельянов отримав кличку «All inclusive», оскільки якщо він брався «за справу», то гарантовано супроводжував її від першої до останньої судової інстанції. Ніякі зв'язки чи гроші не могли допомогти «перебити» вплив Ємельянова на прийняті суддями рішення.
Найвідоміші рейдерські захоплення в Україні, до яких мають відношення Татьков-Ємельянов:
Костянтинівський завод «Кристал», «Макіївський універмаг», «Механічний завод «ТОР», готель «Братислава», «Полімер Альянс ЛТД», Донецький ЦУМ, ресторан «Дружба» в Костянтинівці, готель «Шахтар», ТРЦ «Декор Донбас», Одеський «Стальканат», найбільший в Європі промтоварний ринок «7 кілометр» і ще десятки підприємств по всій Україні.
Розслідування «Громадського люстраційного комітету»:
«Щира» декларація про доходи
Про те, скільки встиг «привласнити» суддя Ємельянов, побічно свідчить його декларація про доходи, в якій він, абсолютно не соромлячись, вказав 12 квартир площею від 42 м. кв до 319 м. кв., а також два великих будинки (один з них більш 725 м. кв.). Крім цього на банківському рахунку його дружини кілька мільйонів гривень. І це тільки верхівка фінансового айсберга Артура Станіславовича.
Дружина Артура Ємельянова Світлана - була господаркою невеликого салону краси в Донецьку і курсів саморозвитку. Можна, звичайно, припустити, що квартири купила вона, і основний заробіток у семью теж приносить вона, але при аналізі фінансових результатів діяльності її фірм було виявлено, що вони фактично працюють у збиток. Виникає питання: звідки ж в її декларації про доходи з'явилися мільйони?
«Заначка» в Ліхтенштейні
Влітку 2015 Росфінмоніторинг вдалося знайти частину коштів, які належали екс-заступнику голови Вищого господарського суду України. Спільно з правоохоронцями Ліхтенштейну український моніторинговий орган знайшов кілька компаній, які були зареєстровані в Панамі та Ліхтенштейні, і на рахунках яких кілька років акумулювалися величезні фінансові активи сумнівного походження. Загальна сума активів Ємельянова на рахунках у Ліхтенштейні (його «заначка») становила понад 13 млн швейцарських франків (близько 300 млн грн). У Генпрокуратури вже давно лежать результати розслідувань по незаконному походженню цих коштів, проте, подання про притягнення Артура Станіславовича досі немає, адже що-що, а «домовлятися» він вміє.
Особиста «індульгенція» від люстрації
Свідченням його феноменальних здібностей «домовлятися» служать зміни, внесені до закону «Про відновлення довіри до судової системи». За інформацією джерел, в результаті його коригування з числа осіб, які підлягають звільненню з люстрації, були виключені заступники голів судів, яким був Артур Станіславович. Пізніше Ємельянов заявив, що зміни в закон йому вдалося досягти при прямих домовленостях з розробником законопроекту, нинішнім міністром юстиції Павлом Петренко. Однак про те, що ці зміни обійшлися йому в 5 млн доларів він скромно промовчав. Якщо подумати, то це не так і дорого, особливо, якщо врахувати, що вони розв'язали йому руки для нових "подвигів" на суддівському терені.
Останні події
У ЗМІ з'являлась інформація, що на Артура Ємельянова не один рік «точить зуб» екс-перший заступник глави Адміністрації Президента (Віктора Януковича) Андрій Портнов. Саме його участь простежується в розкритті фактів наявності рахунків у Панамі та Ліхтенштейні. Проте, як відомо, на Портнова «не менший зуб» має Петро Порошенко ще з часів роботи Портнова в ДКЦПФР (середина 2000-х), коли Портнов активно заважав майбутньому президентові рейдерським шляхом отримати ряд цінних активів. Поему положення Ємельянова в конфлікті з Портновим за нинішніх політичних розкладів кілька більш вигідне.
Андрій Портнов
Наприкінці літа 2015 року стало відомо, що послугами Татькова і Ємельяненко скористалися українські олігархи - брати Вагоровські. Він вирішив повернути контроль над торговельною мережею «Амстор», контрольний пакет якої ще в 2009 році викупив у Вагоровського Вадим Новинський. Детальніше читайте у статті «Рейдери епохи Януковича створюють нову торгову імперію за замовленням Вагоровського»
-
Про злочинну діяльності Артура Ємельянова, як і його подільника Віктора Татькова знають всі правоохоронні органи, в різний час їх перевіряли різні слідчі органи і комісії з перевірки. За роки їх «діяльності» вони вчинили тисячі злочинів, але жодне розслідування їх діяльності не дійшло до суду. Українські судді-рейдери продовжують обкрадати бізнес України. І їх не зупиняє ні революція, ні війна в країні.
Дмитро Самофалов, для SKELET-info
