RSS Feed
Вдаримо по українцям Дніпродзержинська християнством, адміністрацією та невіглаством!
02.10.2013, 07:17:18Сталося це в славному українському місті Кам'янське, яке, як відомо, з лютого 1936 іменується Дніпродзержинськом. І адміністративно підпорядковане місту Дніпропетровську. Який, як відомо, до липня 1926 іменувався Катеринослав.
До речі, якщо хтось думає, що Дніпропетровськ - це на честь Петра I, то поспішаю розчарувати. Це зовсім навпаки - на честь більшовика-ленінця Григорія Івановича Петровського.
Хоча Дніпродзержинськ крутіший.
Тому що коли на 23 році незалежності України ім'я засновника ЧК (ГПУ-НКВД-МДБ-КДБ) носить місто обласного підпорядкування, це сильно. (До речі, з Залізним Феліксом пов'язані ще 12 населених українських пунктів - 1 місто, 1 СМТ і 10 сіл), 29 вулиць, 2 проспекти - у Донецьку та Кривому Розі і 4 площі. (Включаючи так офіційно і не перейменовану (на серпень 2011 р.) Площу Либідську в Києві). Плюс Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут.
Зрозуміло, що вже не Росія, де на сьогодні є 1342 дзержинських вулиць, площ і провулків. Але ще й не Німеччина. Де ім'я славетного послідовника Дзержинського - Генріха Гебхарда Гіммлера в топоніміці не зафіксовано.
І в переддень підписання договору про Асоціацію з ЄС, топонімічним комісіям та ВО «Свобода» є над чим працювати.
Отже рольові ігрища під назвою «Урочисте відкриття найбільшого в Україні пам'ятника Христу Спасителю в місті Дніпродзержинську» нібито закономірні. Бо де, як не в містечку, що носить ім'я духовного вчителя Генріха Гебхардовича, можна було влаштувати таке дивне шоу.
Але ми відволіклися. Перейдемо до суті.
Спочатку в новині «У Дніпродзержинську відкрито найбільший в Україні пам'ятник Христу Спасителю» нібито нічого вибухового немає. Бо всім відомо, скажімо, одне з семи сучасних чудес світу - статуя Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро. Або Христос-Цар в Лісабоні. Або статуя Царя-Христа у Польщі.
Які виконані в одному стандарті: несучий благість і умиротворення Христос простягає руки над світом. Тобто він вже поправ смертю смерть і вознісся на небеса. Нормальний життєстверджуючий образ для послідовників християнства.
Але в Дніпродзержинську тяжкий вантаж імені першого господаря Луб'янки вніс свої корективи. І на міському святі був відкритий пам'ятник, що зображає Христа незадовго до його мученицької смерті. Тобто на хресті, з цвяхами в руках і ногах і терновому вінці на голові.
Автор цієї роботи місцевий скульптор Гарнік Хачатрян так і пояснив: «Сама 9-метрова бронзова скульптура розп'ятого Христа - вона жива, це у католиків найчастіше зображують мертвого Христа. Це - Христос живий, з ним можна спілкуватися »...
Це, вибачте, як? Тобто про що? Підійти до людини, яку тільки що прибили цвяхами до хреста і що? Взяти інтерв'ю? Дізнатися про самопочуття? ...
Хоча з позицій маркетингу пам'ятник Христу, що розмовляє куди крутіше, ніж зцілюючі мощі і міроточачі ікони. За поспілкуватися з Христом паломники на що хошь підуть ...
Але навіть це як би не головне. Мова то йшла про рольові ігри.
Бо сценаристи чисто за Фрейдом інтерпретували події, що розгорнулися 1980 років тому на пагорбі Голгофа в Єрусалимі.
Де мали місце натовп, легіонери у вигляді козаків, духовенство у вигляді попів від УПЦ (МП), представники влади, трибуна з мікрофоном і церковні збирачі дармової десятинки. Так, і звичайно ж червона килимова доріжка. Як данина пострадянським традиціям. Високе начальство інакше до місця розп'яття Христа висуватися просто не може. Як би не по чину.
Хіба що засуджених до смерті було не три, а один. Видно на пам'ятники розбійникам Дісмасу і Гестасу, розп'ятим по обидві сторони від Христа, не вистачило грошиків. Отже, на повну реконструкцію Голгофи бюджет-сюжет не потягнув. А можливо, і не банально не дотягнув. Тобто розчинився по дорозі. Таке буває.
І в підсумку, у викладі ЗМІ це звучало так: «У Дніпродзержинську відкрилася Соборна площа і скульптурна композиція "Голгофа". Після тривалого молебню, скульптуру з розп'ятим Ісусом освятили і перед присутніми виступили головні гості святкування.
Віце-прем'єр-міністр України Олександр Вілкул (плюс його тато - мер Кривого Рогу Юрій Вілкул - А.К.), губернатор Дніпропетровської області Дмитро Колесніков, представник Митрополита Київського владика Антоній, мер Дніпродзержинська Станіслав Сафронов та єпископ Дніпродзержинський і Царичанський Володимир привітали всіх з Днем міста та нагородили орденами та грамотами всіх причетних до будівництва Соборної площі.
На відкритті, незважаючи на похмуру погоду, зібралося кілька тисяч людей, були присутні депутати Верховної Ради, директори підприємств та почесні громадяни Дніпродзержинська...
Тут потрібно сказати окреме спасибі за чудовий фоторепортаж Дніпропетровської редакції газети «Коментарі».
Бо інакше передати словами потужний креатив колективного православно-державного мозчища було би вкрай складно.
І справа навіть не в тому, що саван спершу зачепився за терновий вінець, і довелося підганяти автовишку. І не в тому, що поки невідомо, чи сподобляться місцеві попи надалі оголосити це полотно нової плащаницею.
Шкода тільки, що ми не побачили вирази облич глядачів, які спершу спостерігали за всім цим балаганом, а після того, як саван таки вдалося скинути, побачили те, заради чого їх підтягнули.
А це, погодьтеся, мало бути сильним видовищем.
Як, мабуть, і подальше нагородження церковними відзнаками тих, хто доклав до цього проекту свої сили і гроші.
Бо вручати ордени та медалі у ніг страчуваного, в передсмертній агонії людини (хай і відлитого з металу вагою в 8 тонн і заввишки 9 метрів), це фантасмагорія, на яку здатні хіба що фантазери з УПЦ (МП).
І за логікою, ці цяцьки можна було б сміливо іменувати орденами Понтія Пілата трьох ступенів та медалями первосвящеників Анни і Каяфи.
Але вінцем голгофа-шоу були, звичайно ж, життєрадісні танці. Із серії - ховали тещу - порвали два баяни. А як інакше?
Цікаво, скільки праведників в цей час крутилося в своїх трунах?
Словом, судячи з усього, свято вдалося на славу.
І тепер слова голови Дніпропетровської ОДА пана Колеснікова повністю втіляться в життя.
А чиновник, вивчаючи в червні, підготовку місця страти Христа, сказав наступне: «нова площа в центрі Дніпродзержинська стане зручним місцем відпочинку для дорослих, дітей та молоді, а скульптура Голгофа - Символом духовності і віри Дніпродзержинська та всієї Дніпропетровщини».
Повторю те, що я писав три місяці тому, коли ця новина вперше вдарила в мозок: «Хто-небудь уявляє собі зручний відпочинок дітей на місці страти під покровом дев'ятиметрового небіжчика? Цікаво, а молодята будуть їздити туди «пофоткатись»? А почесну варту з юних дніпродзержинців на Великдень виставляти планується? »...
Додавши сьогодні, що в Дніпродзержинську живуть не тільки послідовники православ'я. Але й представники інших конфесій, і заодно і атеїсти. Для яких зображення страченої людини аж ніяк не несе милостивого смислового навантаження. Тим більше, що в Україні церква як би відокремлена від держави. А, це означає, що повинні враховуватися релігійні почуття всіх громадян.
Шкода тільки, що Колесников не пояснив, чи зможе символ духовності і віри, на який було витрачено мільйони гривень, поліпшити екологічну обстановку в місті, яке неодноразово пропонували оголосити зоною екологічного лиха. А населення щорічно скорочується на 2500 осіб.
Але відповідь на питання, чому «найбільший пам'ятник Христу Спасителю в Україні» видали саме в такому форматі, криється зовсім в іншій площині.
Насправді нинішньому менеджменту і РПЦ та УПЦ (МП) дуже зручний саме такий Христос. На хресті. По-перше, він ще як би не помер, не воскрес і не вознісся. Тобто всією повнотою вищих повноважень ще не володіє. По-друге, у нього надійно прибиті руки і ноги, а, значить, він не може влаштувати чогось на зразок вигнання торговців з храму.
Що дає церковним директорам можливість без побоювання носити годинник за тридцять тисяч євро, розсікати бухими на майбахах, мерсах і лексусах, обростати хоромами, замовляти на свої дні народження престижні кабаки з зірками попси на десерт, і по повній програмі розводити бидлопаству на бабло.
Правда, цікаво, наскільки цей православний розгул співвідноситься з останніми словами Христа: «Прости їм Боже, бо не відають, що творять»? З одного боку, як би за пару тисяч років вже можна було б і визначитися. Але, з іншого, навіщо? ...
P. S. «У місті Дніпродзержинську, названому так на честь засновника ВЧК Фелікса Едмундовича Дзержинського, туристи зможуть побачити найбільший в Україні пам'ятник Христу Спасителю (розп'ятий формат), два пам'ятника вождю світового пролетаріату Володимиру Іллічу Леніну, а також пам'ятник уродженцю міста, Генеральному секретареві ЦК КПРС (1964 - 1982 г. ??м.) Леоніду Іллічу Брежнєву» (з майбутньої пам'ятки для туристів). ...
PPS. З урахуванням добрих дзержинських традицій міста, набір пам'яток можна розширити. Думаю, що підібрати список тих, з кого за віру (у тому числі і в ВЧК) живцем здирали шкіру, заливали рот свинцем, виколювали очі, ламали кістки, спалювали й топили буде не так вже й складно ...
Джерело: korrespondent.net
Разом з цим читають: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, Дніпродзержинська міська рада
