RSS Feed
Як \"Сім\'я\" веде до банкрутства \"Вугілля України\" та держбанки
11.10.2013, 02:48:45
Ніхто й не сумнівався, що рано чи пізно в українському уряді придумають, як заробляти навіть на бюджетних дирах.
Недонадходження податків через занадто оптимістичні розрахунки бюджету вже дозволили реалізувати потенційно "відсувну" схему фінансових векселів.
Ці папери замінять реальні гроші при поверненні державних боргів.
Векселями та роздачею гарантій справа не обмежиться. На черзі - нові "младомеханізми". Зокрема, невиплата банківських кредитів держпідприємствами.
Ці ДП будуть ліквідуватися або реорганізовуватися під егідою проведення реформ Віктора Януковича, але з явною вигодою для "Сім'ї" і олігархів.
Пробним каменем в цій схемі має стати банкрутство ДП "Вугілля України", яке заборгувало банкам і залізничникам близько 3 млрд грн.
За даними порталу "Наші гроші", що спеціалізується на моніторингу державних закупівель, план ліквідації ДП "Вугілля України" було затверджено в Мінпаливенерго в серпні 2013 року. Це сталося в акурат після того, як кредиторська заборгованість держкомпанії підібралася до 3 млрд грн.
Це рішення міністр Едуард Ставицький брав на виконання плану реформ Януковича, який ще в 2012 році доручив Кабміну і Міненерговугілля перейти на біржові торги і прямі договори при продажу вугілля.
Ліквідація ДП за рішенням Міненерго дозволить "сімейним" менеджерам домовлятися про індивідуальні умови повернення цих коштів - грошима, ОВДП або векселями. А синові президента Олександру Януковичу і родинному олігарху Рінату Ахметову - витіснити з ринку газового вугілля держшахти.
Гірша частина шахт після цього опиниться на межі банкрутства, а краща частина відійде в потрібні руки. Що робити з тисячами працівників, ніде не озвучено.
Чому вмирає "Вугілля України"
Держпідприємство "Вугілля України" було створено в 2003 році для підтримки державних шахт з високою собівартістю і низькою якістю вугілля.
Мабуть, "покращити" ситуацію в галузі не вдалося. Навпаки, на держшахтах хронічне перевиробництво нікому не потрібного вугілля, засилля "копанок" і корупційне використання держдотацій - вони перетікають у кишені "Сім'ї".
Попри це, "Вугілля України" - кістка в горлі для двох найбільших вугільних трейдерів країни - Ріната Ахметова і структур Олександра Януковича.
Ахметову схеми "Сім'ї" з держшахтами заважають розвивати власний вугільний бізнес в рамках холдингу "Дтек" і псують цінову ситуацію. У Януковича-молодшого існує потреба в легалізації власного вугільного бізнесу за рахунок купівлі кращих з решти шахт.
При цьому саме трейдери, яких учасники ринку пов'язують зі старшим сином президента Олександром Януковичем, активно витісняють продукцію ДП з ринку.
Маловідомі компанії вже довгий час активно постачають вугілля на державне об'єднання "Центренерго" і нещодавно приватизоване об'єднання "Донбасенерго". Причому в профспілці шахтарів і раніше натякають, що це вугілля може бути з сумно відомих "копанок".
Це не далеко не всі складності "Вугілля України". Через існування тіньових схем час від часу виникають такі проблемні теми, як квотування ввезення коксівного вугілля. Вони погрожують металургійному бізнесу "Індустріального союзу Донбасу" і навіть цементним заводам.
Голова "Сім'ї" Віктор Янукович. Фото nmpu.org.ua
Роль держави в даному секторі зводиться до підтримання та фінансування корупції. Уряд зобов'язує приватні та державні теплогенерації купувати вугілля тільки через ДП "Вугілля України".
Такий крок дозволив би компенсувати бюджетні дотації, які виділялися на підтримку збиткових шахт, якби гроші не перетікали до "сім’ї".
Йдеться про гігантські суми. На часткове покриття витрат із собівартості вугільної продукції в держбюджеті-2013 передбачено 7,8 млрд грн, з яких 3224000000 грн було виділено в першому кварталі.
Існування механізму дотування збиткових шахт призводить до перекосів в ціні на вугілля. Так, за даними Міненерго, в 2013 році собівартість вугільного концентрату з шахт під його управлінням досягла 1400 грн за тонну.
Для порівняння, експортна вартість вугілля з приватних шахт - близько 800 грн за тонну, при цьому у низки приватних компаній собівартість близько 500 грн за тонну. Саме за цією ціною - 500 грн - доводиться продавати вугілля держшахтам.
В Україні спостерігається перевиробництво вугілля, але більша його частина - низької якості, він не придатний для металургії. Цей ресурс міг би використовуватися в рамках українсько-китайського проекту із заміни газу вугільним паливом.
Проте українська сторона сама гальмує цей проект. За деякими відомостями, дехто бажає "відкусити" в приватне користування частину китайських мільярдів ще до початку проекту. Цей намір викликає щире здивування у представників Піднебесної, де за корупцію в подібних масштабах розстрілюють.
Ось і виходить, що видобуте на держшахтах вугілля нікуди дівати. На початку 2013 року "ДТЕК" вже відмовлялася закуповувати у ДП "Вугілля України" дороге газове вугілля для своїх теплогенерацій. Це виправдано, адже підприємствам Ахметова вистачає палива власного видобутку. Інша справа, що олігарх порушує умови договору.
За договором "ДТЕК Трейдинг" до грудня 2013 року зобов'язав купити у ДП 2 млн тонн вугільної продукції марки "Г" загальною вартістю 1656000000 грн. Цей тип вугілля використовують тільки ТЕС, які після приватизації стали власністю "ДТЕК". В результаті, державним шахтам нікуди збувати свою продукцію.
Ахметов погодився купувати держвугілля тільки після того, як йому дали чергову преференцію - підвищення квоти з продажу електроенергії з власних ТЕС.
Як держава "кидає" власні банки
Рішення про ліквідацію ДП "Вугілля України" знімає з енергетиків необхідність купувати дороге і неякісне вугілля у державних шахт і відкриває дорогу до їх приватизації за смішними цінами.
У вересні міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький уточнив, що планується продати 60 вугледобувних підприємств.
Причому після ліквідації ДП велика частина з них будуть йти за механізмом голландського аукціону - "на пониження". Якщо при продажу майнових комплексів або пакетів акцій вугледобувних підприємств аукціон не відбудеться, наприклад, через відсутність покупців, то ФДМ оголосить аукціон вдруге, але вже зі зниженням початкової ціни об'єкта приватизації на 30%.
Якщо аукціон ще раз не відбудеться, теж через відсутність покупців, то ціну можна скинути до половини від початкової. Якщо ж і в цьому випадку продати не вдасться, то об'єкт приватизації передадуть для продажу на інвестиційному конкурсі - за 1 грн та обіцянку постаратися врятувати підприємство.
Можна сміливо будувати прогнози. Півціни або "за безкоштовно" - це саме ті параметри, за які підуть кращі об'єкти. Навряд чи якісь "інвестори" захочуть стати на шляху "Сім'ї" і Ахметова і заплатити за шахти чесну ціну.
"Сім'я" та інші
Ще один напрямок для заробітків після ліквідації ДП "Вугілля України" - "робота" з його кредиторською заборгованістю - тим, що винні шахти. Зараз цей борг становить близько 3 млрд грн.
Основна його частина сформувалася в 2010 році, коли в посткризовому бюджеті не вистачало грошей на дотації галузі. Це призвело до того, що в 2008-2009 і в першому кварталі 2010 року відбулося значне падіння видобутку в Україні. Нарікаючи на "папередників", уряд Миколи Азарова набрав кредитів під обіцянку, що незабаром виправить ситуацію на держшахтах. Однак потім у вугільній сфері почалося засилля "Сім'ї".
Загальний борг підприємства перед банками України складає більше 2,4 млрд грн. Це без урахування прострочених відсотків за користування кредитами. Платити по них ДП не може через складну фінансову ситуацію.
Едуард Ставицький та Сергій Арбузов явно в курсі про плачевну ситуацію в "Углі України".
Найбільшими кредиторами держкомпанії є держбанки. У сукупності Укрексімбанк і Ощадбанк видали "Вугіллю України" 1,3 млрд грн. Ще близько 1,1 млрд грн держпідприємству надали в борг недержавні установи: "Дочірній банк" Сбербанку Росії ", Промінвестбанк і Альфа-банк.
Як розподілялися і куди пішли ці кредити, у ДП "Вугілля України" відповідати не стали.
Можна сміливо припустити, що "втрачені" позики використовувалися, в тому числі, для розрахунку з шахтами, близькими до Олександра Януковича. Зокрема, за постачання вугілля "Центренерго" і тоді ще державному "Донбасенерго".
Шахти постачали і продовжують постачати вугілля компаніям, що входили в сумно відомий "Донбаський розрахунково-фінансовий центр" - ДРФЦ. Так називалася перша організація, через яку "пилилися" вугільні мільярди для "Сім'ї".
"Донбаський розрахунково-фінансовий центр" колись контролювала людина, дуже близька до Віктора Януковича - Едуард Прутнік. Після перемоги свого патрона на президентських виборах, Прутнік передав свої активи президентській "Родині" і відійшов від справ.
З тих пір асоціацію ДРФЦ стали міцно зв'язувати зі старшим сином президента Олександром Януковичем. Сам він, що характерно, зв'язок з компанією заперечує.
Що із себе представляла ДРФЦ? Це був цілий пул фірм, які, зокрема, контролювали орендовані у держави ще на початку 2000-х збагачувальні фабрики - "Комсомольську", "Вузлівську", "Червону зірку", "Україну" і "Росію".
Згідно з підрахунками видання "Наші гроші", тільки за 2012 рік вугільна група "Сім'ї" заробила на держтендерах понад 7 мільярдів гривень. Зокрема, вона вигравала мільярдні вугільні тендери на Донбасенерго і Центренерго.
Віктор Янукович та Едуард Прутнік
Однак ще 1 червня 2010 Асоціація "ДРФЦ" припинила своє існування "у результаті реорганізації". Їй на зміну прийшло ПАТ, створене на основі одного з підконтрольних підприємств - "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська ".
Також під кожну з п'яти державних збагачувальних фабрик були створені окремі структури - ВАТ "ЦЗФ" "Вузлівська", ПАТ "ГЗФ" Червона зірка ", ВАТ" ГЗФ "Україна" і ВАТ "ГЗФ" Росія ".
Після цього Фондом держмайна була проведена передпродажна оцінка цих підприємств, згідно з якою орендарі так поліпшили фабрики, що зуміли отримати в середньому по 75% кожній.
Ще по 25% належало державі, але недовго. Наприкінці травня ФДМ реалізував держпакети фактично на безальтернативній основі. Таким чином, мажоритарним акціонером п'яти збагачувальних фабрик виявилося якесь ТОВ "ДРФЦ".
Ця структура належить офшору Sarone Holdings, зареєстрованому на Британських Віргінських островах. У цього офшору і самого ТОВ "ДРФЦ" простежуються чіткі зв'язки з "Межигірськими фірмами", на які свого часу була записала левова частка майна президентської "Сім'ї".
У 2012 році центр перетворили в ПАТ "ЦЗФ" Комсомольська" - за назвою однієї зі збагачувальних фабрик, що входять в асоціацію. 25% акцій "Комсомольської" належить державі, інші - ТОВ "ДРФЦ", створеному в 2009 році.
ТОВ належить офшору Sarone Holdings, зареєстрованому на Британських Віргінських островах. Номінальним співзасновником асоціації "Донбаський розрахунково-фінансовий центр" свого часу вважалася Оксана Решетняк.
За щасливим збігом обставин вона стала членом правління Укрексімбанку саме в той же період, коли цей держбанк прокредитував "Вугілля України" майже на 1 млрд грн. Було це в далекому 2010 році.
Як банкрутство "Вугілля України" вдарить по держбанкам
У держбанках також не стали відповідати на запитання ЕП. Яка точна заборгованість ДП "Вугілля України" перед Укрексімбанком і Ощадбанком, і коли востаннє проводилося погашення кредиту - невідомо. За приблизними підрахунками, державна структура "торчить" державним банкам 1,3 млрд грн.
Зволів відмовчатися і Нацбанк, який час від часу надає держбанкам індивідуальні дозволи на порушення нормативів. Він дозволяє держбанкам вважати гарними проблемні і "висячі" позики державних компаній. Зокрема, так було з НАК "Нафтогаз України".
Це означає, що під ці кредити не повинні формуватися резерви. Простіше кажучи, держбанки заздалегідь не зменшують власний прибуток на суму збитків, які майже гарантовано виникнуть після неповернення позик.
Питання до Нацбанку - який рівень резервів сформовано під позику, виданий ГК "Вугілля України", - залишилось без відповіді. За відомостями джерел ЕП, у держбанках цей резерв "нижче необхідного".
Можливо, через це незабаром можуть бути переглянуті рейтинги держбанків агенціями, що їх рейтингують - Fitch і Moody's. Останнє, до слова, нещодавно знизило рейтинг України до переддефолтного Саа1. Це означає, що рейтинги держбанків вже повинні бути знижені до рівня суверена Саа1 (Moody's).
Враховуючи заборгованість "Вугілля України", вони можуть опуститися до рівня, який присвоюється тільки глибоко третьосортним банкам. Крім іншого, це означає катастрофічне подорожчання кредитів і єврооблігацій для держбанків.
Це зробить нові зовнішні позики для даних установ справою практично неможливою. Укрексімбанку, який є особою уряду на зовнішніх ринках, це обіцяє катастрофічні іміджеві проблеми.
Для Ощадбанку та комерційних банків проблеми з поверненням коштів з боку ДП "Вугілля України" не є настільки критичними. Однак зменшення прибутку банків на суму цих позик в повному обсязі може істотно знизити прибутковість банківської системи і навіть вивести її за підсумками року в "мінус". Не кажучи вже про те, що державні банки і без того "напхані" кредитами державних компаній, які завтра можуть піти на банкрутство за схемою "Вугілля України".
Наприклад, за даними джерел ЕП в НБУ, у одного з банків резерви під кредит ДП "Вугілля України" не сформовані взагалі. Це може означати одномоментне формування у банку наприкінці 2013 року від'ємного фінансового результату на суму позики - більше 300 млн грн. І це лише один з банків.
У цілому прибуток банківської системи може зменшитися на мільярди.
"Новореформатори" штовхають банки до отримання векселів?
Як може вирішитися ситуація, незрозуміло. Найрадикальніший шлях передбачає, що держава не заплатить взагалі. Менш радикальний - "новореформатори" запропонують банкам отримати замість "живих" грошей новомодні векселі.
Обмін векселів на "живі" гроші згодом може відбуватися через близькі до Арбузова і Ко фінансові установи. Причому передбачуваний дисконт при їх переведенні в готівку може досягати 50-70%.
Главу НБУ Ігоря Соркіна також зараховують до "Сім'і". Він ніяк не втручається в процес, в результаті якого в банківській системі утворюється "дірка" в кілька мільярдів. Фото зі сторінки Соркіна в соцмережах
Напевно, банки не захочуть отримати 30% кредитів замість повернення всієї суми. Однак, судячи з усього, "новореформатори" їх штовхають саме до цього.
Дану думку підтверджує прецедент з Альфа-банком, який відсудив у держпідприємства майже 411 млн грн на погашення кредиту, але не може домогтися повернення коштів навіть після рішення Верховного суду і арешту рахунків ДП.
Вищий госпсуд ухвалив рішення ще в квітні 2013 року, а нещодавно в справу вступили судові виконавці. Тим не менш, держпідприємство платити не має наміру, зате вугільні мільярди на користь "Сім'ї" продовжують "пилитися".
Більше того, найближчим часом має відбутися засідання Господарського суду Києва, на якому буде розглянуто заяву ДП "Вугілля України" про реструктуризацію боргу перед Альфа-банком на 20 років. За умови, що вже через два роки компанія повинна припинити існування.
Таким чином, держава перетворилася на несумлінного позичальника, боротьба з яким є темою постійних нарад в уряді.
Особливо іронічно виглядає цей факт на тлі роботи "антирейдерської" Комісії по боротьбі з незаконними поглинаннями. Очолює її перший віце-прем'єр Сергій Арбузов, який курирує фінансовий і економічний блоки Кабміну.
Неповернення кредитів банкам - пробний крок убік неповернення всіх боргів держави. Основним джерелом проблемної заборгованості, як відомо, є "Нафтогаз". Якщо спрацює схема, апробована на "Углі України", то вона сповна проявить себе і на прикладі "Нафтогазу".
Це вже десятки мільярдів гривень тільки в держбанках. Штучне банкрутство НАК відкриє "новореформаторам" шлях до управління кредиторською заборгованістю компанії майже на 60 млрд грн.
Це не тільки заробіток на фінансових векселях, але і можливість взяти під контроль постачання газу споживачам для структур споріднених олігархів. До слова, реорганізація "Нафтогазу" також закладена в програму реформ президента.
Залишаються й інші інструменти для творчого підходу "новореформаторів". Наприклад, валютні ОВДП, скупка яких часто здійснюється банкірами на "прохання" зверху. За їх рахунок досі не відбулася девальвація гривні, і Мінфін все ще може розраховуватися з МВФ.
Джерело: epravda.com.ua
Разом з цим читають: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Національний банк України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Господарський суд міста Києва, Міністерство фінансів України, Міжнародний валютний фонд
